Чи переможе 5G дротовий інтернет?

Ми вибрали для вас найцікавіше із інтерв’ю Наталії Ковальової, керівниці майданчика Zakupivli.pro, з Наталією Гребенюк, керівницею департаменту закупівель та логістики компанії «Воля» у рамках проекту Zakupki.Відверто.

Наталія Гребенюк розповіла про виклики, які зараз стоять перед інтернет-провайдерами, як компаніям реагувати на режим турбулентності та чи змінилась робота закупівельника у період економічного спаду. 

Наталія Ковальова: Зараз по світу будують 5G мережі і Україна не виключення. Чи залишиться потреба у  “звичайному” інтернеті?

Наталія Гребенюк: Звісно. Розумієте, 5G — не революція, це еволюція. Тобто, перш ніж до цього підійти, нам треба 4G освоїти на загальнонаціональному рівні у хорошій якості і масштабі. І якщо говорити про дослідження, то люди не готові платити за 5G, маючи приріст у трафіку 30%. Тобто, поки абонент, а наш тим більше, не зрозуміє навіщо йому 5G. 

Мені здається 5G потрібен не тоді, коли спілкується людина з людиною або людина з комп’ютером, а коли спілкується розумний будинок з розумним будинком, прилади між собою, камери з машинами.

Зараз 4G технології вистачає, щоб замінити звичайний провідний інтернет, але вони повинні доповнювати один одного. Тому я вважаю, що ще років десять у нас не користуватиметься попитом ця послуга. І крім того, навіть в Америці, де 5G йде широкими кроками, на сьогодні 85% населення є користувачами дротового інтернету.

Наталія Ковальова: А як думаєте з якої причини?

Наталія Гребенюк: Мені здається якість все-таки не завжди стабільна. 

Наталія Ковальова: Наталю, я знаю, що «Воля» дуже технологічна  компанія. Які у вас процеси вже автоматизовані?

Наталія Гребенюк: У кожного департаменту є свої ключові напрямки. Наприклад, у технічному підрозділі у нас вже кілька років працює таке програмне забезпечення, як траблшутинг.

Раніше, якщо у абонента проблема, він дзвонив і його проблему починали шукати, довго і нудно. Тобто, його “проганяли” по 30-40 метрикам, перевіряли методом виключення. На це потрібен час і абонент був невдоволенний.

Що відбувається тепер? Коли абонент дзвонить і говорить про проблему, його автоматично “прогоняють” по цим метрикам і система називає причину. Тобто, ми скоротили таким чином до 40% часу на виявлення причини поломки або помилки. Далі маркетингові підрозділи – це нові продукти. Не так давно ми запустили мультискрін – можливість дивитися контент на всіх наявних екранах, планшетах, мобільних телефонах.

Наталія Ковальова: І на скількох пристроях, в середньому, дивляться?

Наталія Гребенюк: Десь 3-4. Коли запустили, то теж розраховували під це і трафік, бо відразу збільшується навантаження. Що стосується, скажімо, бухгалтерії, то у нас є система узгодження внутрішня. Це договори, оплати, там частково є графік платежів.

При переході на електронну систему узгодження ми відмовилися від паперу і скоротили час узгодження. Якщо говорити про наш департамент, то три роки ми працюємо з Zakupivli.pro. Що нам це дало? Відділ зменшився, тому що тепер ми не витрачаємо час на контроль за проведенням тендера, як це було раніше. З 2017 по 2019 рік ми провели 164 тендера і середня знижка у нас близько 10%. Ми збільшили кількість наших постачальників та контактів. Із того, що плануємо – це запуск електронного документообігу. 

Наталія Ковальова: Ми зараз стоїмо лише на початку економічної кризи. Ви, як компанія, вже відчули турбулентність, про яку всі говорять?

Наталія Гребенюк: А як же. Я думаю, що початок кризи затягнеться, причин для зростання економіки поки немає. Дуже боляче криза вдарила по нашим абонентам.

Ми проводили опитування і, на жаль, чули відповіді, що людина змушена відмовитися від послуг, тому що втратила роботу чи перебуває у відпустці без утримання. При цьому, давайте подивимося глибше. У цих людей є діти, і без інтернету вони не будуть у системі навчання онлайн. По статистиці у Києві кожна п’ята дитина випала з системи навчання онлайн. 

Якщо говорити, що збираємося робити ми? На жаль, скорочувати витрати. Звичайно, прикро, наприклад, що HR скоротили нам все корпоративні заходи і навчання. Але це необхідність, яка дозволяє нам зберегти зарплати всім співробітниками. Тому це не вплинуло на лояльність співробітників жодним чином. І, звичайно, у технічному підрозділі частина проектів поставили “на паузу” або перенесли на наступний рік.

Наталія Ковальова: Як інвестиційний проект?

Наталія Гребенюк: Так. Ми вже провели тендер на придбання програмного продукту, який дозволяє забезпечити вигідну логістику наших техніків. Відповідно, на виході ми хочемо забезпечити скорочення витрат і виконання більшої кількості заявок в одиницю часу. Але відклали цей проект. Тобто восени будемо знову дивитися чи можемо собі дозволити такі витрати.

Але при цьому окремо виділили гроші на збільшення ємності мережі. 

Наталія Ковальова:  Наталю, а скажіть, будь-ласка, яка на вашу думку основна компетенція закупівельника у період економічного спаду?

Наталія Гребенюк: Я не вірю, що повинна бути якась особлива компетенція. Людина або працює, або ні. І наявність кризи на це впливати не повинна. Хто такий закупівельник? Це управлінець. Тобто не просто людина, яка щось може там порахувати в Excel.

Закупівельник повинен знати свою спеціалізацію, ринок, тенденції, хто постачальники на цьому у ринку, які у них проблеми, що у дистриб’юторів тощо.

Він повинен моніторити будь-які процеси, пов’язані з новинами у галузі, вміти проаналізувати, застосовуючи методи математичного аналізу, збір статистичних даних. І це все в одній людині. Тобто закупівельник повинен бачити ситуацію в цілому, вміти приймати рішення і домовлятися. Ми всі розуміємо, що криза закінчиться, а люди залишаться.

Тому не варто зараз псувати відносини або категорично на чомусь наполягати, бо завжди можна знайти компроміс. Це працює як з внутрішнім замовником, так і зовні. Тож ми не дивимося на кризу, працюємо і можу сказати у нас повна взаємозамінність. В фахівців є спеціалізація…

Наталія Ковальова: По категоріям?

Наталія Гребенюк: Так, хтось проводить тендери по маркетингу, хтось закупівлі матеріалів. Але при цьому, ми скоротилися до тієї кількості, коли без взаємозамінності ми не можемо. І ми працювали над тим, щоб кожен показав колезі свою роботу і навчив.

Так процеси не зупиняються і є можливість підхопити задачі того, хто сидить поруч – це дуже добре.